Чому в природі міжвидові гібриди рослин зустрічаються частіше, ніж гібриди тварин?
Гібриди – організми, що виникають при об’єднанні геномів різних у генетичному відношенні організмів. Розрізняють внутрішньовидові та міжвидові гібриди. Міжвидові гібриди в природі утворюються внаслідок статевого процесу.
Для того, щоб відбулася гібридизація двох видів і утворився гібрид, необхідно виконання таких умов: повинно відбутися злиття гамет і утворитися життєздатна зигота, яка має вижити та пройти необхідні стадії розвитку (процеси нормального розвитку). Можливість подальшого розмноження теж сприятиме підвищенню частоти, з якою будуть зустрічатися гібриди.
У рослин існує дві особливості, що сприяють міжвидовій гібридизації – перехресне запилення за допомогою зовнішніх агентів (вітер, комахи), та здатність до вегетативного розмноження. Ще одна принципова особливість, яка підвищує ймовірність утворення міжвидових гібридів у рослин – простіша (порівняно з тваринами) будова організму, функціонування якого потребує відповідно простішої організації біохімічних та морфогенетичних процесів. Крім того, в зв’язку з нерухомим способом життя та особливостями процесів розмноження механізми ізоляції у рослин розвинуті не так повно, як у тварин. Тому часта гібридизація у рослин неминуча.
Механізми, що запобігають міжвидовій гібридизації, прийнято ділити на презиготичні та постзиготичні. Презиготичні базуються на неможливості чи ускладненнях злиття гамет та утворення зиготи. Це екологічні відміни видів, етологічні (поведінка та статеві рефлекси), часова ізоляція (строки розмноження), будова статевих органів тощо. Постзиготичні пов’язані з неможливістю розвитку гібридної особини, летальністю чи стерильністю гібридної особини. Порівняльна характеристика цих механізмів свідчить, що у тварин механізми репродуктивної ізоляції більш довершені, ніж у рослин. Більш складний онтогенез тварин також робить появу міжвидових гібридів менш частим явищем порівняно з рослинами.
Хоча поняття гібридів поширюється на будь-який результат схрещувань генетично відмінних особин, поняття звичайно поширюють тільки на міжпопуляційні взаємодії, як правило — взаємодії близьких видів. Найчастіше мова йде про схрещування між видами одного роду чи навіть підроду або надвиду
Найвідомішими гібридами є покручі між різними формами одомашнених тварин. прикладами є:
В теріології гібридизація в умовах неволі нерідко використовується як тест на видовість того чи іншого таксону. Цей напрямок отримав назву експериментальної гібридизації і є частиною комплексного таксономічного аналізу тих чи інших систематичних груп. Особливо широко експериментальна гібридизація використовувалася при вивченні таксономічної неоднорідності полівок (гризуни роду Microtus з родини Arvicolidae).
Одним з найпоширеніших варіантів гібридизації у природі є формування зон гібридизації на стиках ареалів аловидів.
Найчастіше це трапляється внаслідок зрушень меж видових ареалів. Природними факторами таких зрушень є глобальні зміни клімату і природної зональності, останніми роками пусковими механізмами таких зрушень стають антропогенні зміни довкілля, у тому числі й створені людиною екокоридори (наприклад, канали, лісосмуги, рілля).
В межах східноєвропейської фауни гібридизація описана для низки аловидових пар, у тому числі:
- в роді сарна (Capreolus) — між сарною європейською та сарною азійською в місцях штучного вселення одного виду в ареал іншого (переважно в міжріччі Дону й Волги),
- в роді ховрах (Spermophilus) — між більшістю пар видів, зокрема в межах території України між ховрахом європейським і ховрахом подільським в межиріччі Прута й Дністра,
- в роді полівка (Microtus) — між полівкою європейською і полівкою алтайською в зоні стику їхніх ареалів у верхів'ях Волги й Оки;
- в роді мустела (Mustela) — між тхором лісовим і тхором степовим в зоні розселення останнього в ареалі першого на всьому проміжку між Доном і Карпатами, а також між тхором лісовим та норкою європейською на Поліссі;
- в роді нічниця (Myotis) — між нічницею великою і нічницею гостровухою в зоні перекривання їхніх ареалів у Закарпатті й на Буковині.
В усіх подібних випадках гібридизація розглядається як порушення просторової ізоляції близьких видів, які до того мали статус географічних вікаріатів і не формували зон симпатрії.
Якщо між видами зберігається достатньо високий рівень репродуктивної ізоляції, то гібридизація проявляється тільки у формі випадкових міжвидових шлюбів. Такий варіант гібридизації має назву «спонтанна гібридизація». Спонтанна гібридизація виникає незакономірно, часто в порушених природних умовах або в штучних умовах, звичайно в ситуації, коли має місце брак шлюбних партнерів. Таким шляхом, зокрема, формуються гібриди між вовком і псом, що характерно й для популяцій вовка на півдні України.
Спонтанна гібридизація відома для багатьох видів котових, зокрема:
- Самці сервалів можуть злучатися із звичайними домашніми кішками, даючи гібриди.
- Відомі також гібриди сервалів з каракалами — сервікали і каравали.
- Описано всі варіанти гібридизації (комбінації видів і статей) між видами роду Panthera
https://molomo.com.ua/inquiry/animal_hybrids.html -тут можна прочитати статтю та подивитися фото.
А далі дивіться фото гібридів серед тварин
Немає коментарів:
Дописати коментар