Квітковий годинник Карла Ліннея — клумба з квітів, які закривалися і відкривалися згідно з певним положенням сонця над горизонтом, що відповідало певним годинам дня . Цю концепцію запропонував Карл Лінней у 1751 році у праці Philosophia Botanica, назвавши її Horologium Florae ("квітковий годинник").
Лінней ніколи не створював такої клумби, але ця ідея була втілена у декількох ботанічних садах на початку 19-го століття. Багато рослин мають сильний циркадний ритм, і лише деякі з них відкриваються у досить звичайний час, але точність такого годинника зменшується, через те що час цвітіння значною мірою залежить від погоди. Час цвітіння, записаний Ліннеєм, також змінюється в залежності від широти: його вимірювання засновані на часі цвітіння в Упсалі, де він викладав та здобув вищу освіту.
У таблиці подані рослини, які використав Карл Лінней для створення квіткового годинника[4]:
.jpg){kind=small}
.jpg)
Для кожної місцевості можуть бути складені свої квіткові годинники, тому що час цвітіння, тобто відкриття і закриття квітів, у різних місцевостях відбуваються не в один і той же час; воно або запізнюється, або настає раніше. Прямі спостереження показали, що, наприклад, в Інсбруку відбувається запізніле розкриття вищезгаданих рослин на 1-2 години, а закривання запізнюється на 1-6 годин. Для того щоб скласти квітковий годинник, треба зробити багаторічні спостереження над безліччю рослин і вибрати потім такі з них, цвітіння яких відбувається в найбільш визначений час.
Моделі квіткових годинників моїх учнів:
