вівторок, 31 березня 2015 р.

НАШИ ДЕЙСТВИЯ ВО ВРЕМЯ ВОЙНЫ - тема классного часа (ко Дню Защиты Населения)

Правила поведінки під час артобстрілу: що робити, щоб залишитися живим
Поради десантника
Раптовий артобстріл.
           Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шурхіт), а через 2-3 секунди – вибух, одразу падайте на землю. Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів достатньо далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили досить безпечну відстань. Однак наступний снаряд може полетіти ближче до вас, тому замість самозаспокоєння швидко й уважно озирніться довкола: де можна заховатися надійніше?
          Якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі чи трамваї – слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги у напрямку „від будинків і споруд” і залягти на землю. Роззирніться і очима пошукайте більш надійного сховку неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками одразу після наступного вибуху.
           Якщо перші вибухи застали вас у дорозі на власному автомобілі – не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втікти від обстрілу: ви ніколи не будете знати, в який бік перенесеться вогонь, і чи не почнеться далі обстріл, скажімо, з мінометів. Окрім того, бензобак вашого авто додає небезпечного ризику обгоріти. Тому знов таки: негайно зупиняйте машину і якнайшвидше шукайте укриття.
           Не годяться для сховку такі місця
 - під’їзди будь-яких будинків, навіть невеличкі прибудовки. Від багатоповерхових / багатоквартирних будинків взагалі слід відбігти хоча би метрів на 30-50;
 - місця під різною технікою (скажімо, під вантажівкою чи під автобусом);
 - звичайні ЖЕКівські підвали будинків. Вони зовсім не пристосовані для укриття в часі авіанальотів чи ракетно-артилерійських обстрілів (йдеться про слабке перекриття, відсутність запасних виходів, вентиляції тощо). Є великий ризик опинитися під масивними завалами. Захаращення таких підвалів тягне за собою ризик моментальної пожежі або задимленості.
В жодному разі не слід ховатися назовні під стінами сучасних будинків! Теперішні бетонні „коробки” не мають щонайменшого запасу міцності і легко розсипаються (чи „складаються”) не тільки від прямого попадання, а й навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик обвалів та завалів. Не можна також ховатися під стінами офісів та магазинів! – від вибухової хвилі згори буде падати багато скла; це не менш набезпечно, ніж металеві уламки снарядів.
 Інколи люди інстинктивно ховаються серед будь-яких штабелів, у місцях, заставлених контейнерами, захаращених ящиками, будматеріалами тощо (спрацьовує підсвідомий рефлекс: заховатися так, щоб не бачити нічого). Ця помилка небезпечна тим, що навколо вас можуть бути легкозаймисті предмети й речовини: виникає ризик опинитися серед раптової пожежі.
 ...Інколи люди зі страху стрибали до річки, до ставка, фонтану тощо. Вибух бомби чи снаряду у воді навіть на значній відстані є дуже небезпечним: сильний гідроудар і – як наслідок – важка контузія.
Можна заховатися в таких місцях:
 - у спеціально обладнаному бомбосховищі (якщо пощастить). Від звичайного ЖЕКівського підвалу справжнє бомбосховище відрізняється товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції та наявністю двох (і більше) виходів на поверхню;
 - у підземному переході;
 - в метро (ідеально!);
 - в будь-якій канаві, траншеї чи ямі;
 - в широкій трубі водостоку попід дорогою (не варто лізти аж занадто глибоко, максимум на 3-4 метри);
 - вздовж високого бордюру чи підмурку паркану;
 - у дуже глибокому підвалі під капітальними будинками старої забудови (бажано, щоб він мав таки 2 виходи);
 - в підземному овочесховищі, силосній ямі тощо;
 - в оглядовій ямі відкритого (на повітрі) гаражу чи СТО;
 - в каналізаційних люках поруч із вашим будинком; це дуже добрий сховок (але чи вистачить у вас сил швидко відкрити важку залізяку? Важливо також, щоб це була саме каналізація чи водопостачання – в жодному разі не газова магістраль!)
 - в ямах-„воронках”, що лишилися від попередніх обстрілів чи авіанальотів.
В найгіршому разі – коли в полі зору нема укриття, куди можна перебігти одним швидким кидком – просто лягайте на землю і лежіть, закривши голову руками! Переважна більшість снарядів та бомб розриваються у верхньому шарі ґрунту чи асфальту, тож осколки в момент вибуху розлітаються на висоті щонайменше 30-50 см над поверхнею.
 Отже, загальне правило: ваше укриття має бути хоч мінімально заглибленим і, разом із тим, має знаходитися подалі від споруд, які можуть обвалитися на вас зверху при прямому попаданні, або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1-2 метри, на відкритому місці.
 Заховавшись в укритті, лягайте і обхопіть голову руками. Трохи відкрийте рота – це вбереже від контузії при близькому розриві снаряду чи бомби.
Не панікуйте. Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи: знайте, що максимум після 100-го вибуху обстріл точно закінчиться. Можна спробувати подумки рахувати хвилини.
 По перше, це відволікає. По-друге, так ви зможете орієнтуватися в ситуації: артилерійський обстріл не триває вічно, щонайбільше – двадцять хвилин; авіаналіт – значно менше. В наші часи не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються.
Після закінчення обстрілу (бомбардування)
 Покидаючи місце сховку, не давайте собі розслабитися. Тепер уся ваша увага має бути сконцентрованою собі під ноги! Не піднімайте з землі жодних незнайомих вам предметів! Авіабомба, ракета чи снаряд могли бути касетними!
Бойові елементи часто не розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках – від найменшого руху чи дотику. Вся увага – дітям і підліткам: не дайте їм підняти будь-що з-під ніг!
Найбільші втрати в югославському конфлікті були на самісінькому початку війни. Цивільних людей війна застала блискавично-раптово. Вони просто не знали елементарних правил поведінки в часі обстрілу чи бомбардування...
Андрій Куліш
 ветеран Збройних Сил, полковник (Київ)

ВСЕМ, КТО ПРОЖИВАЕТ В ЗОНЕ АТО:
1. Самое безопасное место во время обстрелов в старых советских домах - туалет и ванная. Они выливались, как бетонный моноблок и выдерживают очень многое. Плюс чугунная советская ванная (в смысле сосуд).
 ВЫНЕСИТЕ ИЗ ВАННОЙ/ТУАЛЕТА АБСОЛЮТНО ВСЕ СТЕКЛО И ВЕСЬ МЕТАЛЛ!!!
 В "чешских" домах моноблочной была и кухня (но там окна). Кроме того, оба блока располагались в "центрах прочности" домовых каркасов;
2. В тихое время заклейте окна скотчем. Лучший орнамент - ромбическая решетка с минимальным ассиметричным шагом. Помните, что многие серьезные травмы, порезы и даже ранения наносятся осколками стекла, разлетающегося от взрывной волны.
 В идеале превратите домашние стекла в "триплекс" - сплошная заклейка скотчем с двух сторон. Цена вопроса 10-20 грн. на окно против ранений и травм;

неділю, 15 березня 2015 р.

Гонориада (из сайта Козленко: http://www.kozlenkoa.narod.ru/)

Гонориада (из сайта Козленко: http://www.kozlenkoa.narod.ru/)

Гонориада


Сядьте дети в круг скорее,
Речь пойдет о гонорее.
Отчего бывает вдруг
Этот горестный недуг?


1. История болезни

Эта маленькая хворь,
Популярная, как корь,
С давних лет известна людям.
И скрывать того не будем,

Что и в римском Колизее
Разбирались в гонорее.
Египтянин в дельте Hила
Тоже выглядел уныло,

Коль в тени от пирамид
Чуял острый уретрит.
Скифы и македоняне
Ей сполна платили дани.

Бактериада (из сайта Козленко: http://www.kozlenkoa.narod.ru/)

Бактериада (из сайта Козленко: http://www.kozlenkoa.narod.ru/)

БАКТЕРИАДА

Carmina de rebus bacteriologicis

ПЕСНЬ I

Муза, воспой чудеса сокровенного мира, который,
Скрытый от смертного ока, пространство собой наполняет –
Реки, леса и поля, и могучее царство Нептуна,
Мрачные тени Аида и горную высь Олимпийцев,
Воздух, где веет Зефир и свирепствует сила Борея,
Самое тело людей, сотворенных по воле Сатурна,
Все укрывает в себе мириады чудесных бактерий.
Долго они оставались совсем неизвестными смертным.
Царства Зевеса сменило блаженное время Сатурна.
Самые боги исчезли по воле безжалостной Мойры,
Царства свергались во прах, вместо них возникали другие,
- В тщетном стремлении к свету катились века за веками –
Смертным по-прежнему тайною мир оставался микробов.
Правда, в семнадцатом веке, уже Loevenhuck богоравный,
Мудрый голландский ученый, при помощи стекол чудесных,
Первый узрел их и миру поведал великую тайну –
Есть бесконечность в великом, но есть бесконечность и в малом.
Muller, Lamarck, Ehrenberg и другие герои науки
Также не раз созерцали бацилл, спирохет, вибрионов
Все же они оставались для смертных загадкою Сфинкса.
Тут-то средь праха детей появился Pasteur богоравный
Был его гений научный могуч как десница Геракла
Ум его быстр и отважен, как сам Ахиллес быстроногий,
Доблестью славный своею средь пышнопоножных Ахеян.
Муза, напомни деянья премудрого мужа Pasteur'а,
Вспомни работы его о чудесном процессе броженья,
О произвольном рожденьи, болезнях червей шелковичных,
Язве сибирской, и помни, что в этом божественном духе
Мысль зароилась впервые о роли бактерий в болезнях,
Тем, чем бы был для Ахеян сам пастырь племен Агамемнон,
Если б он был хитроумней Улисса, отважней Ахилла,
Тем был премудрый Pasteur богоравный для нашей науки.